Але-хохол, я вам розкажу як відбувався мій неймовірний пригодницький вихід наркомана-коміка. Так от, була собі осіння субота, коли був гарний кодеїновий настрій. Я вирішив зекономити час і не марнувати його на пошуки закладок. Шукаючи свою наркотичну атмосферу, я шматував місто, двигаючись від одного до іншого дилера. Це була така продуктивна руханка!
Розкішна подорож терпіла певні послаблення, коли нашелепа вмовила мене взяти герич у набагато більшій кількості, ніж планував. Вона так переконала мене, що я згодився. Єдва не отломався всухую, коли зрозумів, що їй треба знайти собі гарний джінсовий спідній. Але-хохол, я ж не був її особистим шоппером! Проте, я вклав усі зусилля, щоб шукачек герічу став її другим пріоритетом.
Нарешті, коли герич був куплений і світ став набагато працьовитішим, ми з дівчиною вирішили піти в наш улюблений клуб. Там, в морі луною музики, ми занурювалися в прец на повні обороти. Я почав клинити і бачити всілякі химерні образи, які грали на стінах і танцювали на танцполі. Зараз ви, можливо, думаєте, що я переміг закладки, але ні. Вони прийшли до мене самі – маленькі вболівальниці, які бажали підласкати своїми пір'ями.
| Назва закладок | Опис |
|---|---|
| Рожеві крильця | Несамовито посміхались і пританцьовували |
| Сині стрибунці | Бодро підлітали вгору і вниз, позодуваючи моїм волоссям |
| Золота ріка | Розливалась по танцполю м'якими хвилі і танцювала зі мною |
Справжній перебіг очолила Золота ріка. Вона сплелася з моїм тілом і ми спільно танцювали під блискучими ліхтарями. Я відчував себе в кіно, де я грав головну роль у фантастичному фільмі, який сам же і створив своїми галлюцинаціями.
Дурдом!– подумав я, але виявилось, що цей дурдом був найвеселішим, де я коли-небудь перебував. Мої сміховини регулярно ділилися з усіма довкола, притягуючи відчайдушних приколістів, які хотіли частку веселощів.
Свито! Ми двигалися крізь ніч, як корабель по морю. Мої руки толкали герич, а душа дзвеніла, як мелодія на струні. Я був центром світу, наркотичного світу, який я сам створив.
На ранок зніголосивився, чутки про мою веселощівку вже чули всі. Дівчата розповідали про мої шутки, хлопці – про мої пригоди з геричем. Я став героєм, але ця слава плакала і вимагала нових витрат сил. І я, молодий та незалежний, був готовий продовжувати свою безумну подорож.
І ось вам моя історія, як я купив кодеїн, кутив з дівчатами протягом усієї ночі і дня. Це було епічно! Такі моменти варто пережити, щоб відчути себе на висоті, коли ти п'єш з гірких чаш наслади.
Кодеиновый сироп Lean Purple Drank
Братцы, слушайте, а у меня история нарисовалась такая, что рассказать - не пересказать! Ща вам всем о ней лапу дам, приготовьтесь капец как!
Так вот, прям из того самого света слонов, я себе хотела закладки взять. Ну, то есть думала, что заставлю их рисовать надежнее, чем банки пива, понимаешь? Ну а как только я точнула, где лежат эти прелести, так сразу и плюнула на все свои проблемы. А их, поверьте мне, хоть на целую карусель.
Дело-то в том, что я - царица кодеина! И когда его шмыгнула, такую головняку сразу забыла!
Но самое интересное началось, когда я решила пропереться на штуку, которую молодежа так красиво называет "кальян". Да, да, дорогие, про кальян я тогда еще не знала, что это название шурупов из шапок, я думала, что это научное название зачетной дырки на руке. И когда мой токсик-друг подготовил всю вешь для космического полета, я уже сжигала свою любимую плюху.
В итоге, после пары мощных затяжек, все понеслось! Я стала видеть сны, которые не снились не только мне, но и всем обитателям моего здорового черепа. И в один из этих снов ко мне пришел великий гуру-рисовальщик и говорит: "Девушка, а ты пробовала воевать с невзгодами на холсте и красках?". Вот, представляете ли вы это волшебство, братцы-наркоманы? Я зацепилась за эту идею, как за самую крепкую дырку в своей татуированной руке!
С того самого дня всё началось! Ох, как же я рванули себя в мир искусства! Весь день нюхала свои краски, надеясь на то, что они меня не подводят, и вечером садилась за холст, как за скрипучую качку в парке. И, поверьте мне, братцы, мои работы просто взрывались от реалистичности и непотребства!
Ну, понимаете, братцы, я была в панике. Мне же не хотелось зайти в комнату с курткой, усеянной дырками, и заявить: "Всем привет, я ваш наркоман-художник!".А плюнуть, думаете? А плюнуть было просто нереально! Так что мне пришлось выдвигаться на улицу, ухватить первого токсика, что попался на пути, и начать рисовать с него. Нюхнуть-то я его не смогла, потому что и так уже курсирующий в организме кодеин не давал мне возможности дышать стабильно.
Братцы, я вам скажу, это была самая незабываемая эйфория в моей жизни! Я рисовала этого токсика так реалистично, что даже полицейский, проходивший мимо, заволновался и решил кинуть колокол на всякий случай. Ну, понимаете, такая картина не только самих людей трясет, но и железных дядек!
И так я продолжала рисовать всю эту банду наркоманов, которые вечно валились в голову. Вот сейчас я смотрю на свои работы и просто не могу поверить, что их создала я, самая обычная наркоманка-комик! Мне стало даже интересно провести эксперимент и выставить их на продажу. Поставить неприличные цены и посмотреть, кто согласится уплочивать за эти нелепости.
Ну что, братцы, скажите, кто готов порисовать пару дырок на своих запястьях и погрузиться в мир непотребных картин? Жду ваших каунтер-предложений, друзья-наркоманы!
